6 березня – Всесвітній день боротьби з глаукомою

Глаукома – одне із самих грізних захворювань очей, що призводять до втрати зору. Згідно з наявними даними, глаукомою страждають близько 3% населення, у 15% незрячих людей у світі глаукома послужила причиною сліпоти.

У групі ризику з розвитку глаукоми знаходяться люди старше 40 років, проте в офтальмології зустрічаються такі форми захворювання, як юнацька і вроджена глаукома. Частота захворювання значно збільшується з віком. Так, вроджена глаукома діагностується у 1 з 10-20 тисяч новонароджених, у групі 40-45-річних людей – в 0,1% випадків, у 50-60-літніх – у 1,5% спостережень, після 75 років – більш ніж у 3% випадків.

Під глаукомою розуміють хронічне захворювання очей, що протікає з періодичним або постійним підвищенням внутрішньоочного тиску, розладами відтоку внутрішньоочної рідини, трофічними порушеннями в сітківці і зоровому нерві, що супроводжується розвитком дефектів поля зору і крайової екскавації диска зорового нерва. Патогенетичний механізм глаукоми пов’язаний з порушенням відтоку внутрішньоочної рідини, що відіграє ключову роль в обміні речовин усіх структур ока і підтримці нормального рівня тиску.

Схильність до розвитку глаукоми пов’язана з обтяженою спадковістю по даному захворюванню, наявністю атеросклерозу, цукрового діабету, артеріальної гіпертонії, шийного остеохондрозу. Крім цього, вторинна глаукома може розвиватися внаслідок других захворювань очей – далекозорості, оклюзії центральної вени сітківки, ускладненої катаракти, запальних процесів судинної оболонки, крововиливів у середовища ока, поранення і опіків очей, пухлин тощо.

Клінічний перебіг первинної глаукоми, як правило, безсимптомний. Звуження поля зору розвивається поступово, іноді прогресує протягом декількох років, тому нерідко пацієнти випадково виявляють, що бачать тільки одним оком. Деколи пацієнти скаржаться на затуманення погляду, наявність райдужних кіл перед очима, головний біль і ломоту в надбрівній області, зниження зору в темряві. При відкритокутовій глаукомі зазвичай уражаються обидва ока. У перебігу закритокутової форми захворювання виділяють фазу преглаукоми, гострого нападу глаукоми і хронічної глаукоми.

Раннє виявлення глаукоми має важливе прогностичне значення, що визначає ефективність лікування та стан зорових функцій. Провідне значення в діагностиці глаукоми відіграє визначення очного тиску, детальне вивчення очного дна, дослідження поля зору, обстеження кута передньої камери ока. Основними методами вимірювання внутрішньоочного тиску є тонометрія, еластотонометрія, добова тонометрія, що відображає коливання тиску протягом доби. Показники внутрішньоочної гідродинаміки визначаються за допомогою електронної тонографії очі. Невід’ємною частиною обстеження при глаукомі є периметрія – визначення меж поля зору за допомогою різних методик, що дозволяє виявити навіть початкові зміни полів зору, які не помічає пацієнт.

У лікуванні глаукоми існує три основних підходи: консервативний (медикаментозний), хірургічний та лазерний. Вибір лікувальної тактики визначається типом глаукоми. Завдання медикаментозного лікування глаукоми полягає у зниженні тиску, поліпшенні кровопостачання внутрішньоочного відділу зорового нерва, нормалізації метаболізму в тканинах ока. Методи лазерної хірургії глаукоми досить численні. Вони розрізняються типом лазера, який використовується (аргоновий, неодимовий, діодний та інше), способом впливу (коагуляція, деструкція), об’єктом впливу (райдужка, трабекула), показаннями до проведення тощо. Не втратили своєї актуальності в офтальмології й антиглаукоматозні операції.

Необхідно розуміти, що повністю вилікуватися від глаукоми неможливо, проте дане захворювання можна тримати під контролем. На ранній стадії захворювання, коли ще не відбулися незворотні зміни, можна досягти задовільних функціональних результатів лікування глаукоми. Безконтрольність глаукоми призводить до незворотних втрат зору та інвалідизації.

Профілактика глаукоми полягає в регулярних оглядах окуліста осіб груп ризику – з обтяженим соматичним і офтальмологічним фоном, спадковістю, старші 40 років. Пацієнти, що страждають глаукомою, знаходяться на диспансерному обліку у офтальмолога, регулярно, кожні 2-3 місяці, повинні відвідувати фахівця, довічно отримувати рекомендоване лікування.

Бережіть свій зір, систематично відвідуйте окуліста. Пам’ятайте – найважливішим чинником для лікування наслідків глаукоми є її максимально раннє виявлення!