Хвороба Лайма: причини ти симптоми захворювання

Хвороба Лайма (кліщовий іксодовий бореліоз, лайм-бореліоз) – трансмісивне, природно-вогнищеве захворювання, яке характеризується ураженням шкіри, нервової системи, серця, нерідко приймає хронічний, рецидивний перебіг.

Збудниками захворювання є  декілька видів патогенних для людини мікроорганізмів – борелій: В. burgdorferi, В. garinii і В. afzelii.

Природні хазяї борелій у природі – тварини (практично всі ссавці)  і птахи. Вони є прокормлювачами іксодових кліщів – переносників борелій. У природних вогнищах циркуляція збудника відбувається таким чином: кліщі – дикі тварини, птахи – кліщі. Часто  до епідеміологічного ланцюжка залучаються домашні тварини. Не виключена можливість наявності і інших переносників борелій, наприклад, гедзів.

Людина заражається в природних   вогнищах хворобою Лайма. Передача інфекції здійснюється   при укусі кліща, а також  при попаданні випорожнень кліща на шкіру, з наступним їх втиранням при розчісуванні.   У разі розриву кліща, при неправильному його видаленні, збудник може потрапити в рану. Укуси кліщів можливі також у межах міста, при знятті кліщів з тварин.  

Інкубаційний період (період з моменту зараження збудником до появи перших клінічних ознак)  триває від 2  до 30 днів, у середньому 14 днів. Клінічну картину кліщового бореліозу умовно можна розділити на 3 періоди.

Перший період  триває, в середньому, 7 днів;  для нього характерні симптоми  інфекційного захворювання, перебігає з ураженням шкіри. Відмічається синдром інтоксикації: головний біль, озноб, нудота, температура  від субфебрильної до 40° С, болі в м’язах і суглобах, виражена слабкість, швидка стомлюваність, сонливість.  Через загальнотоксичні симптоми  найбільш постійні слабкість і сонливість.

Еритема на місці укусу кліща – основна клінічна ознака хвороби Лайма. На місці присмоктування кліща з’являється червона пляма або папула. Почервоніння поступово збільшується по периферії, досягаючи розмірів 1-10 см, іноді до 60 см і більше, з’являється синюшний відтінок. Еритема зазвичай гаряча на дотик, болюча, часто супроводжується свербінням, форма її округла або овальна, рідше – неправильна. Зовнішня межа ураженої шкіри, як правило, не височіє над рівнем здорової, яскравіша, із фестончастим краєм. Нерідко в центрі шкіра світліша, що надає еритемі кільцеподібну форму, та часто вона має вид гомогенної плями.

Еритема може зберігатись тривалий час (місяці), іноді зникає без лікування через 2-3 тижні, в окремих випадках швидше (через 2-3 дні). На фоні лікування вона швидко регресує і до 7-10-го дня повністю зникає безслідно або залишаючи після себе пігментацію і лущення. На місці укусу кліща залишається скориночка або рубець. У деяких хворих і на інших ділянках шкіри виникають «дочірні» еритеми.

Еритема може перебігати без гарячки і без інтоксикації та бути єдиним симптомом захворювання. Слід зазначити, що первинна алергічна реакція шкіри на укус кліща не має нічого спільного з кліщовим бореліозом, вона зникає через 1-2 дні після видалення кліща. Водночас, захворювання може перебігати без еритеми, але з гарячкою, інтоксикацією, що дуже утрудняє клінічну діагностику. У таких випадках підтвердження діагнозу можливе лише за допомогою лабораторних методів дослідження.

Якщо захворювання не лікувати, розвивається другий період, який характеризується виникненням ускладнень з боку нервової системи, серця, що розвиваються на 2-4-му тижні хвороби. Слабкі симптоми ураження мозкових оболонок можуть з’являтись рано, коли ще зберігається еритема, а виражена неврологічна симптоматика частіше спостерігається через декілька тижнів від початку хвороби, коли еритема – маркер кліщового бореліозу вже зникла. Це може бути серозний менінгіт, що супроводжується головним болем різної інтенсивності, нудотою, блювотою, світлобоязню, болем очних яблук, ригідністю потиличних м’язів.

В однієї третини  хворих виявляють помірні симптоми енцефаліту у вигляді порушення сну, зниження уваги, розладу пам’яті, підвищеної збудливості, емоційних розладів та ін. Ураження периферичних нервів проявляється корінцевими розладами чутливості в шийному, грудному, поперековому відділах хребта. Хворі скаржаться на болі, оніміння, колення, відчуття повзання мурашок та інше.

Неврологічні порушення зазвичай повністю зникають через 1 місяць, але можуть повторюватись  та набувати хронічного перебігу. Ураження нервової системи може бути єдиним проявом хвороби Лайма, коли загальноінфекційний синдром та еритема відсутні. У цьому ж періоді, на 5-му тижні, приблизно у 8% хворих виникають серцеві порушення: болі, неприємні відчуття в області серця, перебої серцевих скорочень.  Може розвиватись міокардит, перикардит.

Впродовж всього другого періоду зберігаються слабкість, мігруючі болі в кістках, м’язах, суглобах.

Третій період характеризується ураженням суглобів. Він починається через 2 місяці і пізніше від початку хвороби, іноді через 2 роки. Зазвичай уражаються  великі  суглоби,  особливо колінні, нерідко з односторонньою локалізацією. У деяких випадках розвивається симетричний поліартрит. Артрити, як правило, рецидивують протягом декількох років та набувають хронічного перебігу з деструкцією кісток і хрящів.

У пізньому періоді захворювання наявність збудника в організмі хворого приводить до хронічного перебігу хвороби Лайма. Хронічна хвороба Лайма перебігає з чергуванням ремісій та рецидивів, іноді набуває безперервно рецидивуючого характеру. Затяжний та хронічний перебіг захворювання іноді приводить до часткової або повної втрати працездатності.

Поділ на стадії є умовним і клінічні прояви всіх періодів хвороби в одного хворого не  обов’язкові. В одних випадках може бути відсутньою перша стадія, в інших – друга або третя. Іноді хвороба проявляється тільки в хронічній стадії.

Рання діагностика основується на клініко-епідеміологічних даних. При наявності у хворого типової кільцевидної еритеми діагноз реєструють навіть при відсутності лабораторного підтвердження і даних про укус кліща.

Лікування хвороби Лайма проводиться в інфекційній лікарні, де перш за все проводиться терапія, спрямована на знищення борелій. Без такого лікування хвороба прогресує, переходить у хронічний перебіг, а у низці випадків приводить до інвалідності. Особи, що перехворіли, перебувають під медичним спостереженням ще протягом 2 років.

Зараження хворобою Лайма або наявність інфікованих кліщів мали місце на більшості адміністративних територіях області; задіяні 47 населених пунктів.  На цих територіях заразилось понад 83,3% хворих на іксодовий кліщовий бореліоз, інші хворі заразились в інших областях України.

Кліщовим бореліозом на території області заражаються та хворіють люди всіх вікових груп, але переважають особи у віці  30-49 років (33,7%).

Серед хворих  заразились в антропургічних осередках 62,6%, в природних осередках – 37,4%. Переважну частину хворих (88,3%) склали жителі міст та селищ міського типу.  33,7% постраждалих захворіли під час перебування на дачах та роботі на присадибних ділянках, 23,5%  інфікувались  при відвідуванні парків, лісопаркових зон міст, 17,3% – при відвідуванні лісосмуг, 16,3% – під час відпочинку у лісі,   9,2% – на березі річок. Відмічали укус кліща 62,5% хворих, укус інших комах – 23,0% та 14,5% не змогли пригадати факту укусів членистоногими.

Захворюваність має яскраво виражену сезонність. Перший та основний підйом захворювань в області припадає на квітень – липень (пік у червні), коли  реєструється 67,4% всіх випадків хвороби Лайма, другий підйом  у жовтні – 6,9% випадків захворювання. Характерним для області є реєстрація захворювань на протязі всього року, навіть у зимові місяці.

За останні 10 років значно зросла і чисельність, і видовий склад іксодових кліщів. За лабораторними даними 7,6% досліджених кліщів були інфіковані бореліями.  

Профілактика хвороби Лайма полягає в дотриманні заходів індивідуального захисту від нападу кліщів; заходи специфічної профілактики не розроблені. Велике значення для профілактики зараження має правильне видалення кліща. У кліща, що присмоктався до шкіри,     пінцетом захвачують голову  біля краю хоботка та видаляють його із шкіри обережними коливальними або обертальними рухами, не допускаючи його розриву. Пошкоджену шкіру обробляють 3% перекисом водню і настоянкою йоду.

При укусі кліщем слід щонайшвидше звернутися до лікаря-інфекціоніста. У зв’язку з відсутністю заходів специфічної профілактики особливе значення має виявлення хворих за  ранніми клінічними ознаками та обов’язкова антибіотикотерапія за раціональною схемою ( цефтріаксон 1,0  двічі на день, 21 день), що дозволяє уникати важких пізніх ускладнень. Видаленого кліща необхідно дослідити на наявність борелій; дане дослідження проводиться у лабораторії особливо небезпечних інфекцій ДУ «Волинський обласний лабораторний центр МОЗ України»