Методичні рекомендації з профілактики правця

Правець – важке інфекційне захворювання, що є поширеним в багатьох країнах світу. В Україні правець займає за летальністю четверте місце після СНІДу, сказу та мієлоідозу. Збудник правця є правцева паличка, яка належить до анаеробних мікробів, утворює спору та виділяє токсин. Вона міститься в ґрунті, а спори її є в травному каналі овець, коней та інших свійських тварин. У зовнішнє середовище паличка потрапляє із випорожненнями людини і тварин, зберігається роками у вигляді спор.

Збудник правця є дуже стійкий: витримує нагрівання до 80 градусів протягом однієї години, у висушеному стані без доступу світла зберігається до 10 років, а спори його навіть при кип’ятінні протягом 30-60 хв. гинуть не у 100%.

Вхідними воротами для правцевої палички є випадкові рани, механічні та термічні поверхневі пошкодження шкіри, обмороження, опіки. У разі проникнення палички через грануляції пупкової рани може розвинутись правець у новонароджених.

Інкубаційний період коливається від кількох діб до 3-х місяців, частіше 10-14 діб. Чим коротший інкубаційний період, тим важчим є перебіг захворювання. Потрапивши в рану, паличка правця продукує сильний екзотоксин, який складається з двох фракцій: тетаноспазміну (зумовлює судомні скорочення м’язів) та тетанолізину (зумовлює гемоліз еритроцитів).

Хвороба проявляється слабістю, дратівливістю, болем голови, посмикуванням м’язів в ділянці рани. З’являються нездужання, тягнучий біль, незначні посмикування м’язів та їх ригідність навколо рани та у жувальних м’язах – тризм (хворому важко відкрити рот через судоми та біль у жувальних м’язах). Обличчя набуває характерного вигляду «сардонічної посмішки». Може бути біль в животі та напруження м’язів передньої черевної стінки. Тонічні судоми охоплюють всі м’язи тулуба, хворий вигинається дугою, опираючись на п’яти та потилицю (опістотонус).

Причинами смерті від правцю є асфіксія (удушення) – внаслідок судомного синдрому, паралічу серцевої діяльності або дихання.

Сучасна медицина володіє надійними засобами запобігання правцеві, серед яких розрізняють специфічні та неспецифічні засоби профілактики.

а) до неспецифічних належать засоби, спрямовані на запобігання травматизмові, недопущення забруднення рани, повноцінну хірургічну обробку пошкоджених тканин, а також загально-гігієнічні заходи.

Повноцінну обробку рани може здійснити лише медичний працівник. Тому постраждалому при будь-якій травмі необхідно звернутись за медичною допомогою. Хірургічна обробка рани буде ефективною лише за умови її своєчасного проведення – не пізніше 4-6 годин після поранення.

Хірургічна обробка місця поранення та неспецифічна профілактика особливо важливі для людей, яким щеплення проти правцю не можна проводити за станом здоров’я.

б) специфічна профілактика здійснюється двома шляхами – проведення планового щеплення населення проти правця (активна імунізація правцевим анатоксином, який входить до складу імунобіологічних препаратів АКДП, АДП, АДП-м) і здійсненням екстреного щеплення.

Планова вакцинація проти правця, який входить до переліку обов’язкових профілактичних щеплень, проводиться відповідно до Календаря щеплень (затверджений наказом Міністерства охорони здоров’я України від 11.08.2014р. №551, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 13 жовтня 2014 р. за № 1237/26014, «Про удосконалення проведення профілактичних щеплень в Україні»

Щеплення проводять  правцевим анатоксином, який входить до складу  багатокомпонентних вакцин. Перше щеплення діти отримують на першому році життя у віці 2-х місяців (перше щеплення), у 4 місяці (друге щеплення), у 6 місяців (третє щеплення) та у 18 місяців (четверте щеплення). Ревакцинацію проти дифтерії та правця у 6 років проводять анатоксином дифтерійно-правцевим (далі — АДП), наступну у 16 років — анатоксином дифтерійно-правцевим зі зменшеним вмістом антигену (далі — АДП-М).

Першу планову ревакцинацію дорослих за віком та епідпоказаннями, які раніше були щеплені, проводять АДП-М у віці 26 років з подальшою плановою ревакцинацією АДП-М з мінімальним інтервалом 10 років від попереднього щеплення АДП-М. Екстрена профілактика правця не впливає на проведення планової імунізації.

Дітям, старшим 7 років, та дорослим, які раніше не були щеплені або не мають даних щодо вакцинації, проводять щеплення АДП-М триразово. Ревакцинація дітей віком 15 — 18 років, які отримують щеплення поза цим Календарем, здійснюється з мінімальним інтервалом у 3 роки після останнього щеплення для профілактики дифтерії та правця.

У офіційному документі ВООЗ, складеному на основі багаторічних спостережень вчених багатьох країн світу, зокрема тих, де правець дуже поширений, говориться:

«Надійний і тривалий імунітет проти правця може бути забезпечений лише активною імунізацією. Слід добре усвідомити, що надійний захист від правця гарантує лише активна імунізація». Ця серйозна заява ще раз підкреслює правильність і важливість проведення масового щеплення.

Щоб бути гарантованим від захворювання на правець, необхідно пам’ятати такі прості, але важливі правила щодо профілактики цієї хвороби:

  1. Збудник правця дуже поширений у природі. Найбільш забруднені правцевими мікробами чорноземні грунти, а також добре угноєні землі зі сприятливою для збудника правця агрохімічною характеристикою. Особливо підвищений ризик заразитись правцем у зонах з теплим і вологим кліматом.
  2. Людина дуже сприйнятлива до правця. Ця хвороба може виникнути після будь- якого поранення, навіть найнезначнішого.
  3. Захворюванню на правець легше запобігти, ніж його лікувати, оскільки навіть у наш час помирає в середньому кожен другий хворий на цю страшну недугу. А разом з тим щеплення створює надійний захист від захворювання на правець.
  4. При будь-який травмах слід провести екстрену профілактику правця, незалежно від того, робилось раніше щеплення чи ні. Введення імунних препаратів залежить від наявності даних про попереднє щеплення.
  5. Самолікування ран (навіть незначних) може призвести до непоправних наслідків, оскільки не виключена можливість виникнення правця. Особливо це стосується мешканців сільської місцевості, які перебувають у тісному контакті з землею.

Волинський обласний центр здоров’я
Головний позаштатний спеціаліст
управління охорони здоров’я
обласної державної адміністрації
з епідеміології